Сергей Ждан - Депеш Мод

Качество: MP3 224kbps
Продолжительность: 4 ч 57 мин
Размер: 470 Мб
Год издания: 2007
Издатель: Именно так!
Читает: Сергей Ждан, Ирена Карпа (в роли переводчика Джонсона-и-Джонсона)
Язык: украинский

На протяжении первых нескольких страниц — то ли пак минут — целиком может сложиться впечатление, которые эта книга написана неизвестно зачем, неизвестно для кого. Но у Сергея Желанная никогда ничего не бывает весьма просто — даже когда кажется наоборот.

Немного внимания, немного терпения... И вот за всеми этими чудаковатыми персонажами, невероятными, но такими реальными обстоятельствами, реакциями, словами возникают — мы. Люди, которым хочется жить — не имеет значения, 19 вам лет, или 30, или же 52. Жить. Не ради высокой цели, подробно изложенной в программах проповедников всех сортов, от религиозных до политических и психиатрических — класть, собственно, на эти их программы. Если коротко, то можно сказать так: не можете помочь — то не мешайте. Тогда, возможно, вам посчастливится, и мы таки найдем немного места и для вашего сумасшествия в своей безконечности... Хотя, в конце концов, разве не все одно? Улитка ползет склоном Фудзи, ты ползешь от сна до сна, от колыбели до гроба. Когда же ты проснешься, друг?

Внимание — книга для взрослых!
Содержание:
15.02.04 (воскресенье) Когда мне было 14...
17.06.93 (четверг) Вступление №1.17 июня, около пятой дня
Вступление №2. Знаете, что нагірше — я не знал
Преподобный Джонсон-и^-Джонсон
Вступление №3. Мои друзья хотят
Вступление №4. Когда я состояния взрослым
18.06.93. Николай Ивановичу? — Давай, сынок
Часть первая. Чьей смерти ты хочешь прежде всего
9.15. Эта лирическая история
14.40. Роми живут на другом концы города
22.15. Начинается дождь
Часть вторая. Река, которая течет против собственного течения
20.06.93 (воскресенье) Спать хочу
Книга №1. Гремучий вазелин (библиотека трударя)
Веселая беспризорность

Протягом перших кількох сторінок – чи то пак хвилин – цілком може скластися враження, що цю книгу написано невідомо навіщо, невідомо для кого. Але у Сергія Жадана ніколи нічого не буває надто просто – навіть коли здається навпаки. Трохи уваги, трохи терпіння... І ось за всіма цими дивакуватими персонажами, неймовірними, але такими реальними обставинами, реакціями, словами постають – ми. Люди, яким хочеться жити – не має значення, 19 вам років, або 30, або ж 52. Жити. Не заради високої мети, докладно викладеної в програмах проповідників всіх сортів, від релігійних до політичних та психіатричних – класти, власне, на ці їхні програми. Якщо коротко, то можна сказати так: не можете допомогти – то не заважайте. Тоді, можливо, вам пощастить, і ми таки знайдемо трохи місця і для вашого божевілля у своїй безкінечності... Хоча, зрештою, хіба не все одно? Равлик повзе схилом Фудзі, ти повзеш від сну до сну, від люльки до труни. Коли ж ти прокинешся, друже?

5.02.04 (неділя) Коли мені було 14...
17.06.93 (четвер) Вступ №1. 17 червня, близько п’ятої дня
Вступ №2. Знаєте, що нагірше – я не знав
Преподобний Джонсон-і-Джонсон
Вступ №3. Мої друзі хочуть
Вступ №4. Коли я стану дорослим
18.06.93. Миколо Івановичу? – Давай, синок
Частина перша. Чиєї смерті ти хочеш насамперед
9.15. Ця лірична історія
14.40. Роми живуть на іншому кінці міста
22.15. Починається дощ
Частина друга. Ріка, що тече проти власної течії
20.06.93 (неділя) Спати хочу
Книга №1. Гримучий вазелін (бібліотека трударя)
Весела безпритульність